Досвід роботи

Екологічне спрямування позакласної роботи 

з географії

Зміст

1.Вступ……………………………………………………………………………..32
2.Виховні заходи

          2.1 Виступ екологічної агітбригади « На нас надіється земля…»………5

          2.2 Виступ агітбригади « Пролісок» товариства охоронців природи…14

          2.3 Екологічний мотив  підслуханих розмов…………………………...24

3. Висновок………………………………………………………………………33

4. Література……………………………………………………………………..34

5. Додатки

          Додаток 1 ………………………………………………………………….35

          Додаток 2…………………………………………………………………..36

          Додаток 3…………………………………………………………………..37 

Вступ

          У сучасних нормативних освітніх документах, а саме в програмі „Географія ” зазначено, що „ географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому ” [2,с.3]

          „ Сила відчуття власної Батьківщини, високо емоційне ставлення до рідного краю, рідної хати, до всього, що називається своїм, посідає чільне місце в системі загальноосвітніх цінностей. Якщо доля землі стає долею людини, настає розквіт краю, в іншому разі – втрата контролю над природним середовищем і зникнення нації, про що свідчать численні приклади з багатовікової історії цілих народів і навіть цивілізацій…

          Отже, зберігаючи рідну, українську природу, в якій виросли, увібрали генетичний код зберігаємо себе як народ, як етнічну спільноту…

          На превеликий жаль, нині значну частку у середовищі природному зайняв непотріб, який треба прибирати, у соціальному – зло в особі „ поганих людей ”, яке можна і на державному рівні мусимо побороти.

          Перевиховання цих людей – не вельми перспективна справа, але до цього необхідно прагнути, подаючи приклад власної моральної поведінки ”

В. Гетьман [1, с.42]

          Головним завданням своєї педагогічної діяльності вважаю виховання у процесі вивчення географії високоморальної і духовно багатої людини.

          Мета навчально-виховного процесу – зростити дитину щасливою, здоровою, талановитою.

          Завдання кожного педагога, в тому числі і вчителя географії, зробити все можливе, щоб учень почував себе тут комфортно, щоб школа для нього стала храмом Добра і Любові.

          На уроках географії та в позаурочній роботі найчастіше використовую поетичні рядки Степана Пальчевського,  які вміщені в збірниках „ Цікава географія ” для 6, 7 класів, а також в посібниках „ Фізична географія,

 8 клас ”,

„ Економічна і соціальна географія України, 9 клас ”. Віршовані твори

 С. Пальчевського мають не лише географічний зміст, вони несуть в собі духовність і високу мораль.

         В нашій школі було створено товариство охоронців природи. Юні природо охоронці беруть активну участь в різних екологічних заходах, члени агітбригади  „ Пролісок ” даного товариства виступають перед учнями школи, жителями села, на районних оглядах-конкурсах.(Додаток 1.) Спочатку сценарії ми брали майже в готовому вигляді з різних педагогічних видань. Зараз наболілі проблеми екологічного характеру розглядаємо на засіданні

товариства, обираємо тематику своїх виступів. Потім самі розробляємо сценарій. Дуже часто використовуємо мелодії видатних пісень, до яких я складаю віршовані рядки. Написала декілька власних віршів на природоохоронну тематику: „ Розмова з річкою ”, „ Вбита надія ”, „ Дивний сон ”.(Додаток 2, 3.)

          І, звичайно, жоден наш виховний захід не проходить без мелозвучної поезії С. Пальчевського.

2.1 Виступ екологічної агітбригади « На нас надіється земля…»

          Девіз: Світ який? – Мереживо(всі)

                     Світ який? – Ні краю, ні кінця.

                     Дай для захисту природи тверде слово,

                     Бо на нас надіється земля (всі)

1. Ми вітаємо в цій залі

Всіх присутніх тут людей

І від Локницької школи

Побажання щирі шлем.

          2.Охоронцями природи

          Називають нас в селі.

          В товариство наше входять

          Старші учні і малі.

3.Операції „Шпаківня”,

„Годівничка”, „Джерельце” 

Ми проводимо щорічно,

Садимо дерева теж.

          4.Все здається, в нас в порядку:

           Ми природу бережем,

           Для маленьких дошкільняток

           Добрий приклад подам.

5.Та для спокою ще час той

На Поліссі не настав,

Бо природу черстві люди

Люблять тільки на словах.

              6.Для сміття сільськая влада

          Відвела місця, і все ж

          Сміттєзвалища знаходим

          Де завгодно. Де кінець?

7.Де кінець отій сваволі?

Де межа усій брехні?

Схаменіться, бо інакше

Вступимо ми з вами в бій.

          8.Ми не хочемо, щоб водойми,

           І луги наші й ліси

           На смітник перетворили

           Наче в гуморесці цій.

Сценка.

(Виходить дід з вудочкою)

Дід:От клята баба вередує,

          Мабуть, до смерті замордує,

          Кричить весь день без відпочинку:

          „ Іди , злови мені рибку! ”

          (Дід закидає вудку)

          Вчора  я рибалив тут.

          Щойно кинув перший раз –

          Зразу клюнув – керогаз. 

          Кинув вдруге – мов вугра,

          Витяг дужку од відра!

          Далі – більше. Що не кину,

          То тягну якусь „рибину”:

          То діряву ржаву діжку,

          То від ліжка гнуту ніжку,

          То каструлю, то тазок,

          То поламаний візок.

          Тече вода каламутна,

          Та наша влада не смутна.

          Ну що ж, до вечора сидіти

          Тут доведеться, щоб зловити.

          О, щось клює, мабуть, попалась.

          Тягну хутчіш, щоб не зірвалась.

          Диви, та рибка не проста,

          Це, мабуть, рибка золота.

          Колись я про таку читав,

          Як книгу Пушкіна гортав.

          Але якась вона худенька,

          Луска облізла і млявенька.

          Що трапилось, скажи, дитино?

          Ти ж геть не схожа на рибину.

          Рибка: ( одягнена в золоте плаття)

          Дідуню, горе мені в річці:

          Я задихаюсь у водичці.

          Заводи й фабрики відходи

          Скидають в мої сині води,

          У річку виливають,

          І нема тому спочинку і краю нема.

          Задихаюсь від бензину,

          Масла, бруду у воді,

          Як почнуть свої машини

          Мити в річці водії.

Дід:В житті давно я зрозумів,

          Де криється біда,

          Якщо рибка хвора –

          Заражена вода!

          Вай, вай, яка біда,

          Рибкам шкідлива вода!

Пісня „Піду втоплюся”

А річка страшною, як відьма була,

Відходи і сміття у хвилях несла.

Я річку чистеньку шукати піду,

Шукати доти поки не знайду.

         

          Є ще село, де річка витіка,

          Вода – немов кришталь, сльоза пречиста.

          Здається, що невидима рука

          Благословенно розсипа намисто.

          Воно червнево росами ряхтить,

          Нанизане на звивистий струмочок.

          І кожна к віточка божественно пахтить

          Рудими  зорями в купальські ночі.

          Ця соромлива крихітка – ріка

          Вкривається шовковим жабуринням.

          І важко відшукать такі слова,

          Щоб передать, яке там небо синє,

          Як вітер пестить горду лепеху,

          У хмарки димом фіміаму плинуть…

          Якщо споганим це дитя – ріку,

          То, мабуть, з нею й душі наші згинуть.[ 6.c.13-14]

                                                 С.Пальчевський

9.На засіданні шкільному

Постанову прийняли:

Ми на бій всіх викликаєм

Тих, хто робить смітники!

          10.Не лякайтесь: криміналу

          У цих планах в нас нема.

          Бій цей правий – за снаряди

          Будуть влучнії  слова.

11. І дарма, що не поети

В товаристві дітвора:

Нам прийде на допомогу,

Якщо треба – школа вся.

          12.Секретар сільський пораду

          Мудру завжди для нас дасть.

          Голова у допомозі

          Не відмовить – обіцяв.

13.Ілетітимуть в газети

Гуморески і вірші.

Для підтвердження усього

Фотографій отих,

Що засмічують нам землю,

Заважають їй цвісти,

Забувають, що природу

Всім нам треба берегти.

          14. Забувають, що планета

          Ця земна у нас одна.

           Іншої вже більш не буде,

          Як її ти не шукай.

Летять в синім небі мої журавлі.

Я руки, мов крила, до них простягаю,

Бо житиму доти на рідній землі -

Допоки вони наді мною літають.

                                       С. Пальчевський.

          15. А якщо ще десь знайдеться

          Спонсор – добрая душа

          Й подарує товариству

          Відео, тоді біда

          Всіх чекатиме людей тих,

           Що скрізь роблять смітники,

           Бо зніматимуть сюжети

           Про них наші хлопчаки.

16. А коли на схід зберуться

Люди з нашого села,

 То побачать тії фільми

 І дорослі, й дітвора…

          Зачекайте, телеграму

          Щойно з  пошти принесли,

          В ній прохання,

          Щоб ,,Пам’ятки “ ми для вас передали.

Прочитайте їх уважно.

Що потрібно – допишіть.

Просим, вивчіть їх старанно

І за ними всі живіть. (Додаток 4)

                                      

          17.Є іще такі люди,

          Які в груди себе б’ють:

          Так вони природу люблять,

          Її славлять й бережуть,

          Їй вірші й пісні складають…

          А придивишся до них:

          Нищать все і обкрадають

          І рослин, й тваринок теж.

18.Нам уже пора настала

( Вороття назад нема )

Дати клятву всім природі,

Бо на нас надіється Земля.

                              КЛЯТВА

          Станем, браття і сестри, на лінію віри.

          Порівняймось на спадок бездонних століть.

          Слово клятви, яке почуттями лиш мірять,

          Перед світом як Богом в душі говоріть.

          Поклянемося Сонцем, що грає над нами,

          Літнім вечором теплим і радісним днем,

          Що все те, що ми крали в землиці роками

          Через вогнища сорому їй повернем.

          Поклянемося вітром, що гладить нам щоки,

          Теплим хлібом, що стигне у нас на столі,

          Що надалі не зробим ні руху, ні кроку

          Без щасливого усміху неньки землі.

          Поклянімося в тім, що сади забуяють,

          Заіскряться луги і задзвонять жита,

          Що в очах України нарешті заграє

          Голуба веселка, як цвіт молода…[6, c.15]

Попрошу усіх вас встати,

Тричі слово клятви дать.

Присягнем, що завжди будем

Землю цю оберігать!

Всі: Клянемось!  Клянемось! Клянемось!

Дякую. Сідайте, друзі.

Земля є у нас одна.

Тож нехай девізом будуть

Ці – Пальчевського слова.

          Станем, браття і сестри, на лінію віри,

          Порівняймось на спадок бездонних століть.

          Слово світлої клятви у дні наші сірі,

          На коліна упавши, землі говоріть!

                                                           С.Пальчевський

          Все прекрасне в нашому світі: і подих вітру, і хмарки в небі, і сонце. Всі тягнемось до теплого лагідного променя: і  яскраво-жовтий сонцецвіт на

узліссі, і сизий красень голуб, і ми, люди. Всі пливемо в просторах космосу на велетенському кораблі, ім’я якому „ планета Земля ”. Пливемо до берегів нашого спасіння по хвилях співжиття і взаємоохорони. Сонце добра освітлює нам дорогу. Ми віримо в нього, бо тільки воно врятує всіх нас разом.

С.Пальчевський

2.2 Виступ агітбригади « Пролісок» товариства охоронців природи.

        Наш девіз:Світ який? – Мереживо.

                               Світ який? – Ні краю, ні кінця.

                               Дай для захисту природи тверде слово,

                               Бо на нас надіється земля.

Лунає мелодія пісні «Час рікою пливе»

Ведучий:    Люба  Земле моя,

                    Ти поранена вся,

                    А людині багатства замало.

                    Обміліли річки,

                    Поріділи ліси

                    І повітря забрудненим стало.

Ведуча: На якісь мідяки,

          Яхти й особняки

          Людство совість свою проміняло.

          Плаче, стогне Земля,

          Та людина глуха:

          Слух у неї жадоба забрала.

Ведучий:    Як скупіє рука,

                    Кажуть, що і душа 

                    Згодом може скупою теж стати.

                    Почерствіє  душа,

                    Спорожніє вона

                    І не зможе добро засівати.

Ведуча:І природи красу,

          І ранкову росу

          Дехто навіть не помічає.

          Замість цього свої

          Гривні, євро, рублі

          Наяву й уві сні розглядає.

Ведучий:    А що буде тоді,

          Коли тут на Землі

          І повітря й вода брудом стануть?

          Будем дихати запахом

          Грошей своїх?

          Чи нап’ємось багатства відваром?

          Ще  назва є, а річки вже немає.

          Усохли верби, вижовкли  рови,

          і дика качка тоскно обминає

          рудиментарні залишки багви.

          Куди ти ділася, річень? Воскресни !

          У берегів потріскались вуста.

          Барвистих лук не знають твої весни,

          і світить спека ребрами моста.

                              Ліна Костенко [4, С. 30]

Лунає мелодія пісні «Час рікою пливе»

Ведуча: І не лише ріка,

          І рідненька вода,

          А й ґрунти просять в нас допомоги.

          Бо як знищимо їх –

          Пропаде й людський слід,

          Зникне всеє із царства живого.

Як брат-сестра, тут сонце із дощем

Сміються в свіжім небі веселково.

А навкруги-духмяний чорнозем,

Неначе із молитви першослово.

Нам доля дарувала це добро,

Руками прадідів доглянуте дбайливо,

Тож бережіть, як птиці жар-перо,

Це найдорожче в білім світі диво.

Хай правнук у потоці буйних літ

На землю ступить босою ногою

Щоб розвивавсь наш древній мирний рід

На цій землі, що звемо золотою.

С.Пальчевський [6, с.15]

Лунає мелодія пісні «Час рікою пливе»

Ведучий:Збережемо грунти.

                    Синьоокі річки.

                    Води рідні – основу живого

                    І рослини земні,

                    І тварини усі,

                    І повітря, бо як нам без нього.

Вбита надія

І повірили птахи людям,

Сподіваючись, що добро

Люди нести для птахів будуть,

Збудувавши для них житло.

На деревах шпаківні гарні

Порозвішувані були,

Поселились птахи в них справні,

Всім даруючи людям пісні.

Навесні із країв далеких

Повертались, мов рідний дім.

Знали тут  їх чекає малеча –

Радість несли на крилах своїх.

Та сокира чиясь зруйнувала

Віру птахів у людське добро.

Їх домівки з деревами впали

Болем все це в серцях віддало.

Чи турбує когось сум пташиний?

Чи хвилює когось їхній біль?

І покараним зло не буде

На розбитий пташиний дім.

Не затвердили ще законів,

У яких заборона була б

Завдавати болю природі.

Жаль, законів таких в нас нема.

                       Проліски

Проліски на площі продають:

Сніжно-білі чисті крапелини…

А над містом сиза каламуть –

Хмар нависла пелена полинна.

І вітри то снігом, то дощем –

Вулиці вечірніми стають.

Але раптом погляд обпече:

Проліски на площі продають.

Зупиняюсь, підійшовши ближче

За холодний металевий дзвін

Зірвані, облапані, живі ще

Проліски протягують взамін.

Ще вони прекрасні навіть в смерті,

Ще такі, як там, у тім гаю…

За холодні мідяки протерті

Проліски на площі продають.

Дивовижні. Та пече їх біль вже…

Не тому, що зовсім не люблю,

А тому, що їх люблю найбільше,-

Відійду від них і не куплю.

Не даруй квітів цих дівчатам.

Інші квіти виберіть собі...

Проліски. Та це ж життя початок,

Не зривайте, люди, не губіть!

                                       Василь Басараба

                           Інсценізація вірша С. Пальчевського

                                          «Дерева мого краю»

Гей, зберімся , друзі-браття, хоч би на годинку,

Та погляньмо на сестрицю – лісову ялинку,

Кажуть, вона німувала, як Христа ховала,

Через це у домі кожнім царівною стала.

А осика затремтіла, бо дуже злякалась,

Ось такою трясучою на весь рік осталась.

Гей,погляньмо, друзі-браття, на дуба старого.

Де ще знайдеш козарлюгу міцного такого?

Люті бурі катували,блискавки шпиряли,

А він навіть після смерті іде на підвали.

Гей, згадаймо, друзі-браття, липу серце листу.

Хто цвіте так ще духмяно і тривожно чисто?

Хто ж то чаєм липо-цвітом нас поїти буде,

Коли грудень пелехатий візьме та й застудить?

Хто ж то меду назбирає у духмяні чаші,

Щоб змогли ми лікувати всі болячки наші?

Гей, торкнімось, друзі-браття, клена молодого.

Де ще знайдеш у цім лісі красеня такого?  
Запалав червоним листям молодий рум’янець:

Наречена-берізонька з грабом іде в танець.

А така ж була тендітна і така несміла,

А тут, бачиш, перед грабом вся зазолотіла.

А що з того граба вийде – пісенька не нова,

Та й порепаній березі теж туди дорога,

Але струнко  золотіє  поки є ще змога,

Поки клени молодії міцно червоніють,

Теплим листям біля неї рідну землю гріють.

Ой берези-берізоньки, які ж ви тендітні,

Коли бруньки розклеїте у блакитнім квітні.

Ой, берізки-берізоньки, які ж то ви мужні,

Коли йдете по Сибіру в зими осоружні,

Коли клени, дуби, в’язи втечуть від морозів,

А ви в тундру забредете по глухій дорозі.

Чого ходите по світі, ніжні, білокорі?

Щоб знайти своє кохання у житейськім морі?

Чи життя щоб не спливало, як суха полова?

Чи щоб просто так під старість не іти на дрова?

Гей, здивуйтесь, друзі-браття, з потягу до волі,

Подивіться на ту гордість – на наші тополі.

Як вони у небо рвуться зорям щось сказати,

Наче свічкою у храмі світу хочуть стати.

А тут поруч над річкою в зеленім шумі

Опустила верба коси у німій задумі.

Що ж її так засмутило? Які гіркі болі?

Хто на рани її серця скинув злої солі?

Мовчить собі безутішна. Не питай, не знає.

Один вітер ті печалі  пестить, колихає…

Ось так, друзі мої,браття,  в нашім дивнім світі.

Не одні ми ясним сонцем дорогим зігріті,

Не одні сміємось, плачем, німуєм у горі,

Не одних нас кличуть небо таємничі зорі.

Є у нас брати і сестри, мовчазні та щирі,

Що ніколи не збісяться у житейськім вирі,

Що ніколи не скалічать, доки сонце буде,

Доки є у цьому світі звірі, трави й люди. [ 6, с.68]

Лунає музика, учень виконує пісню «Три поради»

Край дороги не рубай тополю.

Може, та тополя твоя доля.

Твоя доля світла тополина,

Наче пісня журавлина.

          Не рубай тополю,не рубай тополю,

          Бо зустрінешся з бідою.

          Збережи на завжди, збережи на завжди

І на все життя запам’ятай.

Не ламай калину біля хати,

Бо вона заплаче наче мати,

І впадуть на трави на шовкові

Серця сльози колискові.

Не ламай калину, не ламай калину,

Бо вона в житті єдина.

Не ламай калину, не ламай калину,

Краще принеси ти їй води.

Не стріляй у птаха на світанні,

Може, то любов твоя остання.

Може, то кохання білий лебідь,

Що літів у ніч до тебе.

          Не рубай тополю,

          Не ламай калину,

          Світлу пісню журавлину.

          Збережи на завжди,

          Збережи на завжди

          І на все життя їх збережи

Ведучий:Попрошу присутніх встати,

          Тричі слово клятви дать.

          Присягнем, що завжди будем,

          Землю цю оберігать!

Всі: Клянемось!  Клянемось!  Клянемось! 

Дякую. Сідайте,друзі.

В нас планета ця одна.

Лиш добро творімо всюди,

Всі: Бо на нас надіється Земля!

         

2.3 Екологічний мотив підслуханих розмов

Наш девіз:           На варті рідної природи,

                              На варті рідної Землі

                              Повинні стати всі народи,

                              Щоб красу їх зберегти.

Ведучий:    Послухайте, які розмови

                    Почуть недавно довелось.

                    Є трішки гумору у цьому

                    Та більше все ж сумних в них нот.

Лунає мелодія пісні „Всё хорошо, прекрасная Маркиза ”

                                                      Телефона розмова

          Привіт! Привіт!

          Щось розкажіть з новинок

          Давно я вдома не була

          І дуже хочу на відпочинок

          З сім̓єю їхати туда

Подруга:    Усе прекрасно, люба Лізо,

                    Як по мазі життя біжить.

                    Нема сумного в нас сюрпризу

                    За винятком дрібниць.

                    Лише дрібниця, не хвилюйся,

                    Навкруг села сміття лежить.

                    Здається, що гірська місцевість

                    З усіх Карпат до нас спішить.

          Алло, алло.

          Що то за неподобство?

          Та звідки ж сміття те взялось?

          Скажи, невже усяя область

          До вас позвозила його?

Подруга:    Усе прекрасне  і не кепське,

                    Прекрасне все, як і було.

                    І не хвилюйся сміття теє

                    З села позвозили свого.

                    Із сміттям що – нетяжка справа:

                    Його не стільки буде ще.

                    Як постараємось на славу,

                    Мов в Гімалаях заживем.

Ведучий:    Давайте на хвилинку з вами

                    Заглянемо в дрімучий ліс.

                    Дівчина юна там гуляє.

                    Підслухаємо, з ким вона

                    Про щось так щиро розмовляє…

                    Сумна й там музика луна.

Лунає  мелодія пісні «Гиля, гиля, сиві гуси»

  Ведуча:     Ι.  Гиля, гиля, сиві гуси,

                         Не каламутіть води.

                         Зрізали старого дуба

                         Лелека чорний зажуривсь.

 «Лелека»  ΙΙ.Тут пройшло моє дитинство,

                        Тут було моє житло,

                        Лелечиха й малі діти –

                        Все це лихо забрало

Дівчина: ΙΙΙ. Не плач, пташко, не  журися,

                      Не плач, люба, не тужи.

                      Прилітай у село наше,

                    Там знайдеться дуб якийсь.

   «Лелека»  ΙV.   Ой не хочу, дівчинонько,

                              У твоєму селі жить:

                              Смітники навколо нього,

                              Тяжко навіть їх злічить.

Лунає мелодія пісні « Всë хорошо, прекрасная маркіза»

(Продовжується телефонна розмова)

ΙΙΙ.    Алло, алло!

          Я, мабуть, з глузду зїду.

          Ох, як моя душа болить.

          Скажіть мені, мій любий діду,

          Чи в вас десь можна відпочить?

Дід:   Усе прекрасно, люба внучко,

          І справи наші, як завжди,

          Але, напевне, відпочити

          У нас не зможеш, рідна, ти.

          Здається йде війна і досі

          Шукають хлопці скрізь бурштин.

          Немов копають тут окопи

          Щоб вороги в нас не прийшли.

ΙV.     Алло, алло?

          Що з Локницею стало?

          Ох, як же серденько щемить.

          Скажіть мені, рідненька мамо,

          Чи є де в Вас ще відпочить.

Мати: Скажу відверто: без капризів

            Тобі у нас не обійтись

            І щоб уникнути сюрпризів,

            Із дітьми в санаторій їдь.

            Бо річка наша теж брудна

            І плаває всього там тьма:

            І колорадськії жуки,

            І поросята й цигарки.

            Із озером така ж біда:

            Страждає рибонька уся.

            Якщо  і далі так піде,  

            То всюди лиш сміття буде.

            Якщо весь час ось так смітить,

            То людям ніде буде жить

            Ну а колись у нашім селі славнім

            Для відпочинку все було.

Ведучий: Змовкає вітер перед нею

                  І навіть музика стиха…

Ведуча: Заждіть хвилинку. У розмову

                Вступає річка дорога.

                     Розмова з річкою

Дівчина:    Веселухо, річка люба,

                    Чом сумуєш розкажи?

                    Ти ж потрібна дуже людям.

                    Що ж ми варті без води?

          Все живе водиці просить:

          І трава, і деревце,

          І горобчик, і метелик –

          Все її, цілющу п’є.

Крім фізичного існує

В нас духовний ще зв'язок:

Тіло й душу нам лікує

Рідних місць води ковток.

          Тихо річенька зітхнула.

          Потім мову повела:

Річка:« Ти малою, певне, чула,

          Що вода жива бува.

Та й про мертву у казках ти

Прочитати теж могла.

Адже справді може бути

Вода мертва і жива.

          Бо у кожній казці, знаєш,

          Доля правди є якась.

          Чом сумую я? Бо маю

          Від людей багато зла.

А колись було інакше:

Веселилась я завжди,

І ніхто не смів бруднити

Тої чистої води.

І моя вода цілюща,

Як жива тоді була –

Вона рани лікувала,

Від недуг всіх берегла

          Вмивається дівчина – й личко

          Наче квіточка стає,

          Мов калинонька рум’янець

          Із ягід своїх дає.

А коли юнак нап’ється

Річкової в нас води,

То дівчатам всім здається –

Краще пари не знайти.

          Діточки, які купались

          У водиченьці моїй,

          Дуже швидко підростали

          І були здоровій.

Я дивилась на усе це

І раділа від душі

Через те мене й назвали

«Веселухою» тоді.

          Ну а зараз все змінилось –

          Забруднилася вода.

          Якщо далі так смітити –

          Стане мертвою вона.»

Дівчина:Про що мрієш, Веселухо?

     Що зробити зможеш ми,

     Щоб ти, рідна, знов раділа?

     Річко люба, підкажи.

Річка:    Мрію я про те, що люди

               Стануть воду шанувать.

               І ніколи вже не будуть

               Брудом річку закидать.

     Замість того, щоб смітити

     у водоймах… Всі разом

     Будуть воду боронити

     І платити їй добром.

Дуже хочу, щоб всі води,

Ті, що є в нас на Землі,

Стали, як колись, живими –

Силу й радість лиш несли.

Дівчина:  Я у відповідь нічого

               Не сказала для ріки.

               Та розмова ця запала

               В душу, в серце….

                         І роки

Не закреслять всі слова ті,

Що почула я тоді,

Присягаю, що ніколи не забуду їх

Й сама, доки жить на світі буду

Річкам кривди не завдам

Ведучий: Невже не соромно вам, люди,

                  Засмічувать усе навкруг?

                  Хіба нащадкам треба буде

                  Таке творіння ваших рук?

 Ведуча: Любіть травинку, і тваринку,

                і сонце завтрашнього дня,

                вечірню в попелі жаринку,

                шляхетну інохідь коня.

Ведучий: Згадайте в поспіху вагона,

                  В невідворотності зникань,

                  Як рафаелівська Мадонна  

                       У вічі давиться вікам

                                                      Ліна Костенко [4, с.32]

Лунає мелодія пісні « Свіжий вітер»

Ми сьогодні не такі, як були:

Свіжий вітер нам сили додав.

Ми на варту виступаєм Землі;

Свіжий вітер нам це наказав.

          Свіжий вітер недарма пролітав,

          Він землянам усім нагадав:

          Щоб нащадкам природу зберегти

          Лиш здобром всім до неї треба йти.

Приспів  В полі, в лісі, лузі

                    І на річці любій

                    Шкоду завдавати

                    Ти ніколи не смій!

          Пташці, лосю, білці

          І рослинці земній

          Прийти на допомогу

          Поспішаймо мерщій

Висновок.

          І на закінчення хочеться відповісти на запитання, якими повинні виходити учні зі стін нашої школи словами С.С. Пальчевського: „ Це в першу чергу, люди з сильно розвинутими почуттями на фундаменті Добра і Любові. Це люди, які вважають природу своєю матір’ю, і в житті та господарській діяльності не робитимуть нічого без її дозволу. Це врешті-решт люди, які, за словами норвежського психолога Вольдемара Лему, прийшли до висновку, що „ найбільш важливе в житті – це Любов і Доброта. Тільки завдяки їм можна осягнути, що в цьому світі суттєво, а що ні. І знайти в ньому місце для самого себе ” [5, с.9]

 Література.

1. Гетьман В. Духовна сила народу у збережені природи./ Географія та основи економіки в школі – 2010 – с.40-43

2. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Географія 6-9 класи – К.: Видавничий дім „ Освіта ”, 2013 – с.64

3. Нестандартний урок географії / Упорядник В.М. Андрєєва. – Х.: Видавнича група „ Основа ”, 2005 – 144с. –( Б-ка журн. „ Географія ”, Серія „ Урок від А до Я”). Вип. 9(21) - c.71-72

4. Новицька Л.В. Географічний вимір у поезії Ліни Костенко /Географія та економіка в рідній школі. – 2018. - №4 – с.29 – 32

5. Пальчевський С.С. Прийди до серця Україно… Навчальний матеріал до курсу географії України в ΙX класі (з елементами сугестопедичного викладання), частина Ι Рівне – 1991

6. Пальчевський С.С. Фізична географія України. 8 клас. Економічна географія України. 9 клас. Посібник у віршах, іграх, загадках, інсценівках, зануреннях, мандрівках, творчих завданнях // Краєзнавство. Географія. Туризм Спецвипуск 2008 - №33 – 35

7. Позакласні заходи з екології / Упорядник В.М. Андрєєва. – Х.; Видавнича група „ Основа ”, 2009 – 94с. –( Серія „ Бібліотека журналу „ Географія ”. Вип. 1(61) -  c.71-72

Дивний  сон                                                   Додаток 1

Наснились мені сині очі

Поліських річок і озер.

Благали вони серед ночі,

Щоб хтось захистив їх…

                         Тепер,

          Хоч часу пройшло і багато,

          Як бачила цей дивний сон,

          Та в пам’яті сумна соната

          Звучить від водойм в унісон:

„ Людино, зроби все, що можеш,

Щоб нас захистить на Землі,

Бо на бурштиновій дорозі

Ми можемо зникнути всі! ”

          Невже ж то камінчики тії

          Дорожчі за води світі,

          Які прохолоду дарують

          В спекотнії  літнії дні?

Які людське око милують

І душі лікують всім нам.

Ці води всім радість дарують.

Вони ж бо – життя талісман.

          Бурштин… Ти легкий заробіток

          Для бідних в скрутний оцей час.

          Додаток 2

          Для когось – великий прибуток.

          Природі ж даруєш ти крах

А, може, ти сльози землиці,

Яка вже голосить від ран?

Чи зможе в нас зло зупинити

Нобельський природній нац. парк?             

                                                  Г. Ігнатюк

                                                                                                                                            Додаток 3

ЕКОЛОГІЧНА ПАМЯТКА

          1.Кожен зелений листок, кожна травинка виділяє в повітря…

Ним ми дихаємо, без нього немає життя. Не топчи, не зривай рослини!

          2.Найкраща квітка та, що квітує там, де…  Не губи її.

          3.Гриби отруйні для людини, для лісових мешканців - …

Чим більше в лісі різних грибів, тим він затишніший, у ньому краще й швидше ростуть дерева. Не знищуй неїстівних грибів!

          4….. у лісі весняному. Ти злякаєш пташку – вона злетить з гнізда… яйця, які вона насиджувала, захолонуть, з них ніколи не виведуться пташенята. Краще послухай голоси лісу!

          5.Якшо ти знайшов гніздечко - …, бо пташка може кинути його, навіть,  якщо там відкладено кілька яєць.

          6.Найсмачніша і найкорисніша вода - …Охороняй! Чиста вода – велике багатство.

          7.Щоб згубити молоде  дерево, потрібні лічені хвилини, а …

Не ламай, не каліч дерев, кущів!

          8.Рана на рослині – рана…

          9.Ніщо так згубно не впливає на все живе, як…

Байдужість, що призвела до пожежі, - злочин і перед природою, і перед людьми.

Простеж, щоб у лісі не залишилося навіть іскри від багаття.

          10.Природа щедра до нас. Що ми маємо – усе від неї. Відплати їй своєю добротою, увагою, чемним поводженням, і вона стане ще …